33 766
У сучасному побуті є першої необхідності інженерні мережі, як каналізація, водопровід, електрика і, іноді, газопровід. Однак, з розвитком комп’ютерних технологій та їх доступністю (а тепер вже для багатьох – необхідністю), з’явилася ще одна інженерна комунікація на побутовому рівні – локальна комп’ютерна мережа і як раз монтаж локальної мережі ми розглянемо в даній статті.
Вона (домашня локальна мережа) виконує функції по забезпеченню людини новинами, навчальною та іншого роду інформацією. Крім того, люди стали спілкуватися абсолютно безкоштовно за рахунок інтернет зв’язку (багато хто не з чуток знають, що таке Skype і ICQ).
Так чому б не створити мережу з персональних комп’ютерів в будинку або квартирі, де проживає кілька користувачів, приєднати її до інтернету і спілкуватися з родичами і друзями з різних куточків країни (чи взагалі з інших країн), грати між собою по мережі і в інтернеті і т. д. і т. п.?
Все що потрібно – це знати, як прокласти мережу, а багато мережевих плат і роутерів практично самоналагоджувальні, майже нічого не потрібно програмувати. Ну, поїхали….
Види основних топологій сучасних локальних мереж
Топологія локальної мережі – це грубо кажучи, архітектура і конструкція мережі; який кабель куди підключається і яке мережеве обладнання застосовується – все це частково регламентується топологією мережі.
Сучасні локальні мережі та їх топології можуть бути виконані в різних варіантах, але найбільш вдалі для домашнього застосування ми розглянемо нижче.
Їх (топологій) існує декілька, і вони мають свої переваги і недоліки, якими варто керуватися. На сьогоднішній день (2016) відомими є такі основні види топологій локальних мереж, що застосовуються в домашніх і офісних мережі:
- топологія локальної мережі «шина»;
- топологія локальної мережі «зірка»;
- топологія локальної мережі «кільце».
Існують і багато інших видів, найбільшу кількість варіантів має змішані топології, це може бути кільце-кільце, зірка-шина, кільце, шина (так звана «всі з усіма»), деревоподібна, «сніжинка». Однак, реалізація невеликих мереж ними безглузда, тому розглянемо тільки перелік з цих трьох.
Важливо також врахувати, що найбільша кількість мережевого обладнання на сьогоднішній день проводиться для реалізації топології «зірка» і «шина», при цьому перша хвацько витісняє інші.
Топологія локальної мережі «шина»
Топологія локальної мережі «шина» – це стара технологія та монтаж локальної мережі даної топології по класиці заснований на застосуванні коаксіального кабелю, від якого йдуть відгалуження на комп’ютери (він і називається шиною). Максимальна швидкість передачі даних топології «шина» – 10 Мбіт/сек, що на сьогоднішній день є повільною пропускною здатністю. Приміром, для того, щоб переглянути у відмінній якості фільм, потрібна швидкість передачі по кабелю у 20 Мбіт/сек, а то й більше. Що вже говорити про скачування з інтернету якої-небудь програми або іграшки під час перегляду фільму.
Переваги топології шина полягають в тому, що кожний комп’ютер при виході з ладу або виключенні його, не впливає на роботу мережі в цілому. Крім того, для скромного домашнього користувача з трьома-чотирма комп’ютерами, вона задовольняє всі потреби на тлі своєї відносно низької вартості і відсутності дорогого устаткування (яке має властивість виходити з ладу), так і монтаж комп’ютерних мереж такої топології куди дешевше.
Недоліки топології шина для користувача з сучасними вимогами – швидкість. Ще одна вагома проблема такої мережі – при порушенні головного кабелю (шини) на будь-якій з ділянок, падає вся мережа цілком і повністю (ще є ймовірність псування мережевих карт комп’ютерів при обриві заземлення).
Топологія локальної мережі «зірка»
Топологія локальної мережі «зірка» найбільш використовується у всіх мережах, у тому числі й домашніх. Суть її полягає в тому, що всі комп’ютери підключаються до центрального серверу або (в разі домашньої мережі) до комутатора окремим кабелем. При реалізації даної топології в сучасних домашніх мережах застосовується вита пара і швидкість дорівнює 100 мбит/сек, є і високошвидкісне мережеве обладнання, що дозволяє досягти швидкості 1 гбіт/с і навіть більше. Також можна реалізувати цю топологію на застарілому обладнанні з коаксіальним кабелем, але швидкість буде не більше ніж 20 Мбіт/сек.
Переваги топології зірка очевидні: кожен комп’ютер підключений окремою лінією, таким чином, при виході його з ладу або обриві на ділянці кабелю, мережа продовжує функціонувати. Також висока пропускна здатність дозволяє «вичавлювати» весь інтернет, навіть високошвидкісний (якщо він підключений до мережі), одночасно зкачуючи програму або гру і дивлячись онлайн фільм у відмінній якості, чого не можна було зробити в мережі з топологією «шина».
Недоліки топології зірка – це дуже дорога вартість мережевого обладнання і велика витрата кабелю, відповідно, трудомісткий монтаж локальної мережі. Крім того, що потрібен спеціальний розподільник сигналу (комутатор), в кожному комп’ютері, само з собою, повинна бути вбудована мережева плата, так ще і відстань, на яку можна прокладати кабель до 100 м, далі потрібно встановлювати повторювач.
Топологія локальної мережі «кільце»
Топологія локальної мережі «кільце» – це технологія мереж, основою якої є передача інформації по колу через один комп’ютер до іншого, свого роду послідовне з’єднання. Причому фізично така мережа є нічим іншим, як зіркою, «кільце» утворюється всередині мережевого приладу – концентратора. На скромну думку автора, це самий безглуздий і проблематичний спосіб побудови мережі для дому.
Переваги топології кільце полягають у тому, що швидкість передачі даних при використанні види кабелю кручена пара може бути більше, ніж в шині. Особливо добре ця топологія підлаштована під застосування оптоволоконного кабелю.
Недоліки топології кільце складаються з нікчемної надійності такої мережі і повільної швидкості передачі даних, ніж в зірці при однаковій витраті кабелю. Концентратор для даної топології хоч і коштує набагато дешевше, але і разом з тим він менш продуктивний.
Монтаж домашніх локальних комп’ютерних мереж топології «зірка»
Найбільш часто застосовується топологія, на основі якої відбувається монтаж локальної мережі як в домашньому або офісному, так і в промисловому масштабі. Така мережа реалізується на основі технології Ethernet, а також більш продуктивних її удосконалених Fast Ethernet і Gigabit Ethernet на кабелі, виключно типу «вита пара».
Однак існує технологія, на основі мережевого обладнання якої можна провести монтаж мережі по топології «зірка» з використанням коаксіального кабелю. Називається ця технологія ARCNET, що на жаль, не отримала поширення, хоч і мала найвищу надійність і солідну швидкість передачі даних в порівнянні з шиною на коаксіальному кабелі за технологією Ethernet).
Мережа на основі Fast Ethernet і Gigabit Ethernet має параметри, які круто варіюються в залежності від швидкості передачі даних і категорії кабелю, що застосовується, але вони приблизно такі:
- максимальна довжина сегмента (кабелю без активного комутатора) – до 100 м;
- максимальна кількість сегментів (відрізків з активними комутаторами) – 5 шт.;
- максимальна довжина мережі з усіма п’ятьма сегментами витої пари – 500 м;
- максимальна кількість підключень до комутатора (побутового) – 16 шт.;
- максимальна кількість підключень до всієї мережі – 1024 шт.;
- мінімальна відстань кабелю між підключеннями – 0,5 м;
- максимальна пропускна пакетна швидкість – від 10 Мбіт до 100 Гбіт/с.
Дані характеристики досить різноманітні і містять у собі реалізацію локальної домашньої мережі «зірка» з застосуванням тільки витої пари, починаючи з категорії CAT. 3 (застаріла технологія 10BASE-T Ethernet 10 Мбіт/сек). Найбільш популярний на сьогодні є монтаж локально-обчислювальної мережі на основі сімейства технологій Fast Ethernet (100BASE-TX Ethernet 100 Мбіт/с); застосовується категорія витої пари для неї не нижче CAT. 5. Gigabit Ethernet же, реалізується з кабелем категорії CAT. 5E і вище (починаючи зі стандарту 1000BASE-T, 1 гбіт/сек).
Мережа на основі технології ARCNET з передачею даних засобами коаксіального кабелю, має такі характеристики:
- максимальна довжина сегмента (між активними хабами/репитерами) – 600 м;
- максимальна кількість сегментів, пов’язаних репитерами в ланцюжок– 3 шт.;
- максимальна довжина мережі з усіма сегментами коаксіального кабелю – 6 км;
- максимальна кількість підключень до комутатора (побутового) – 16 шт.;
- максимальна кількість підключень до всієї мережі – 255 і 2047 шт.;
- мінімальна відстань кабелю між підключеннями – 0,9 м;
- максимальна пропускна пакетна швидкість – 2,5 Мбіт/с і 20 Мбіт/сек.
Тут, як можна спостерігати, існує подвійний стандарт: ARCNET, який підтримує швидкість передачі даних до 2,5 Мбіт/с при підключенні 255-и користувачів і ARCNET+ (PLUS), який має набагато більшу швидкість передачі даних, рівну 20 Мбіт/сек при можливій наявності 2047-користувачів в мережі.
Варто ще зауважити, що дана технологія передбачає не тільки передачу даних по коаксіальним провідникам, але і по витій парі. Однак не будемо розглядати «зірку» на витій парі з ARCNET, так як вона має безліч мінусів: апаратуру знайти набагато складніше, і вона коштує дорожче; всі характеристики, окрім швидкості – набагато гірше.
Монтаж локальних мереж топології «зірка» технологіями сімейства Ethernet
Найпоширеніші в домашніх локальних мережах технології даного сімейства – 100BASE-TX та 1000BASE-T, які передбачають передачу даних на швидкості 100 Мбіт/с при використанні двох пар провідників кабелю категорії 5 (100BASE-TX) і до 1000 Мбіт/с при використанні двох пар кабелю категорії 5Е (1000BASE-T).
У цьому разі перед тим, як почати монтаж локальної мережі, необхідно спланувати розташування комутатора або маршрутизатора так, щоб відстань від нього до кожного комп’ютера не перевищувала 100 метрів (є, звичайно, репітери, які дозволяють продовжити відстань кабелю, але це при необхідності).
Для того щоб прокласти локальну мережу, потрібно придбати такі мережеві компоненти:
- кабель вита пара категорії 5/5Е;
- PLUG-8P8C коннектори і розетки;
- комутатор/маршрутизатор;
- мережева плата, сумісна з даними технологіями;
- допоміжні елементи мережі.
Кабель вита пара категорії 5/5Е може бути виконан в різній модифікації, наприклад, бути з цільними жилами або багатодротовим.
У відповідністю з цим підбирається відповідний тип роз’єму. Ще важливо звернути увагу на ступінь екранування, але про це є інша стаття.
Що стосується самого монтажу, то його здійснюють пластиковими скобами з фіксацією покрівельними цвяхами.
Проводка в коробі, гофрі або відкритим способом, як і в інших видах мереж. При влаштуванні стаціонарного робочого місця кабель часто закінчують монтажем відповідної PLUG-8P8C розетки.
Для підключення до розетки створюють окремі відрізки кабелів, обжатих роз’ємами PLUG-8P8C відповідно.
PLUG-8P8C коннектори і розетки для монтажу мереж на основі витої пари іменуються ще як RJ-45.
Вони монтуються на закінчення кабелів і обжимаються спеціальним обтискним ключем.
При цьому важливо підібрати коннектор, відповідний типу кабелю, наприклад: PLUG-8P8C-U підключається до всіх видів витої пари, PLUG-8P8C-S призначений для обтиску кабелів витої пари з цільними (монолітними) жилами, PLUG-8P8C-P обжимає кабель з багатожильними провідниками.
Комутатор/маршрутизатор, інакше кажучи – світч або роутер, є нового покоління високопродуктивним обладнанням на відміну від концентратора.
Їх монтують відкритим способом (на меблях або на стіні) і закритим (в щитку).
При цьому роутер є свого роду сервером, в ньому міститься ОС і процесор, який може сильно перегріватися, так що щит слід передбачити з системою вентиляції.
Підключення зазначеного обладнання проводиться за рахунок коннекторів PLUG-8P8C в порти приладу (їх може бути до 16).
Мережеві плати, сумісні з даними технологіями, найбільш поширені на сьогоднішній день на ринку радіодеталей і комп’ютерних комплектуючих. Вони виконані в інтерфейсі PCI, роз’єми якого містяться в кожному сучасному комп’ютері (станом на 2016).
Плата монтується в корпус комп’ютера, але в більшості випадків вони (100 Мбіт’ні різновиди) вже вбудовані в материнську плату. Плати, які підтримують 1 Гбіт/сек, починають поширюватися в домашніх мережах.
Допоміжні елементи, з якими здійснюється монтаж комп’ютерних мереж у сучасності – це Wi-Fi –бездротове мережеве обладнання, яке потрібно для роздачі інтернету, наприклад, смартфони або планшети.
Монтаж локальних мереж топології «зірка» технологією ARCNET
Дані технології регламентують монтаж локально-обчислювальної мережі із застосуванням товстого коаксіального кабелю марки RG-62, опір якого дорівнює 93 Ом, а діаметр відповідає товстому Ethernet.
Роботу потрібно починати з планування елементів мережі і обчислити довжину кожного відгалуження кабелю від центру зірки (комутатора або концентратора) до комп’ютера або іншого мережевого підключення (принтера, мережевої карти пам’яті тощо).
Залежно від цих даних можна підбирати мережеве обладнання, наприклад, так званий «пасивний концентратор», при якому довжина кабелю до комп’ютера може бути 30 м. «Активний концентратор» працює як підсилювач сигналу і розрахований на відстань між комп’ютером або іншим таким же концентратором може бути надалі до 600 м.
Якщо говорити про елементи, якими монтаж комп’ютерних мереж за даною технологією виконується, то складається такий перелік:
- кабель RG-62 (ARCNET кабель 93 Ом);
- BNC/BNC-F – конектори;
- комутатор або концентратор, сумісний з ARCNET;
- BNC-I – (прохідний) коннектор;
- мережева плата, сумісна з ARCNET;
- допоміжні монтажні елементи.
Кабель RG-62 (ARCNET кабель 93 Ом) прокладається у коробах, гофра, каналах плінтусів або відкритим способом із застосуванням пластикових скоб-тримачів для монтажу товстого коаксіального кабелю, відстань – близько 20 см.
Не допускається розтягування кабелю і проведення його в безпосередній близькості з електричною мережею.
При цьому для виконання різких кутів повороту даного кабелю застосовується кутник типу BNC або BNC-F (обтискного, паянного або різьбового), що застосовується в технології Ethernet.
Металеве оплетення даного кабелю створює відмінний екран, таким чином, кабель добре переносить перешкоди.
Однак є скарги про те, що він чутливий до ультрафіолету, так що не бажано його відкритим способом проводити там, де на нього буде тривалий час впливати агресивніше, пряме сонячне випромінювання.
BNC/BNC-F – коннектори застосовуються точно такі ж, як і для окаймовки кабелів Thicknet (товстий Ethernet). З усіх трьох видів коннекторів (обтискні, різьбові і паяльні) рекомендується застосовувати обтискні.
На мережевому обладнанні є відповідні роз’єми, які з’єднуються з BNC – коннекторами байонетним з’єднанням (фіксацією засувкою при повороті), як і в мережевих платах Ethernet.
У випадку, коли монтаж локальної мережі доходить до зрощування двох відрізків кабелю, можна скористатися BNC-I – (прохідними) коннекторами, які монтуються на окаймовані BNC/BNC-F – роз’ємами відрізки кабелів, що срощують.
Комутатор або концентратор, сумісний з ARCNET, може стаціонарно монтуватися в щит або короб, а також може бути просто розміщений на меблях, але нерухомо і подалі від приладів, які можуть спровокувати електромагнітні поля. Сегменти шин підключаються тільки до активних концентраторів, які можуть з’єднуватися між собою (каскадуватися). Пасивні ж концентратори служать для зв’язку активних концентраторів, а також мережевих плат комп’ютерів.
Це обладнання визначає підрозділ топології зірка – «пасивна зірка». Більш продуктивна мережа буде, якщо замість цього обладнання провести монтаж сервера – комп’ютера, який буде розумно розподіляти ресурси мережі та буде вона іменована як «активна зірка». Такий комп’ютер бажано монтувати в спеціальному приміщенні, але в домашніх умовах досить просто підібрати добре провітрюване місце без сонячних променів і з мінімальною вологістю.
При цьому існує спеціальні мережеві багатоканальні плати, які підтримують стандарт ARCNET. Їх монтаж здійснюється в ISA і PCI інтерфейси комп’ютера; вони мають різну кількість мережевих роз’ємів, сумісних з BNC.
Мережева плата, сумісна з ARCNET, має дві конфігурації: високоімпендансна і низькоімпендансна.
При монтажі локальної мережі з топологією «пасивна зірка», застосовуються мережеві плати низькоимпендансні, в їх конструкціях містяться 93-омні термінатори.
Монтаж плати відбувається в ISA і PCI роз’єми з подальшою передбаченою фіксацією її до задньої панелі корпусу комп’ютера. Установкою в певні позиції перемичок, розташованих на самій платі, їй присвоюється мережева адреса (MAC – адреса) від 1 до 255 (в мережі ARCNET).
Допоміжні монтажні елементи мають місце бути, так як прокласти мережу не представляється можливим без кріпильних елементів, особливо такого активного мережевого обладнання, як концентратори або комутатори.
Було б чудово передбачити для цих елементів по можливості окреме місце (в коморі або передній, наприклад), в якому провести монтаж щитка з відповідними держаками-кріпленнями і вивести в нього всі кабелі, зробити розводку електроживлення.
Групи кабелів, що йдуть разом до щитка з мережевим обладнанням, бажано стягнути в один пучок і помістити в гофротруби або короб. В щиті повинні бути передбачені вентиляційні отвори, так як мережеве обладнання без вентиляції може перегрітися і вийти з ладу. Ясна річ, щит повинен бути заземлений і всі незахищені ізоляцією контакти не повинні стикатися з ним.
Монтаж домашніх локальних комп’ютерних мереж топології «шина»
Керуючись нормативними документами, монтаж локальних комп’ютерних мереж з топологією типу «шина» здійснюється за технологією передачі даних 10BASE-5 Ethernet 10BASE-2 Ethernet, що регламентує мережеве з’єднання коаксіальним кабелем. При цьому 10BASE-5 Ethernet у якості провідника використовує товстий коаксіальний кабель, 10BASE-2 Ethernet – тонкий, який вважається менш застарілим, хоч і має трохи гірші параметри передачі даних.
Існує безліч інших технологій крім Ethernet, на основі яких можна організувати локальну мережу топології «шина», але ми їх розглядати не будемо, так як вони не поширені. Давайте ж розглянемо основні параметри обох видів мереж і потім розглянемо докладно схеми, а також особливості монтажу кожної з них.
Мережа на основі 10BASE-5 Ethernet (товстого кабелю RG-11 і RG-8) проводиться на основі дорогого коаксіального кабелю і спеціальних мережевих компонентів. Вона має такі параметри:
- максимальна довжина сегмента (кабелю без репітера) – 500 м;
- максимальна кількість сегментів (відрізків з репитерами) – 5 шт.;
- максимальна довжина мережі з усіма п’ятьма сегментами – 2,5 км;
- максимальна кількість підключень до кожного сегменту – 100 шт.;
- мінімальна відстань кабелю між двома з’єднаннями – 2,5 м.
- максимальна пропускна пакетна швидкість – 10 Мбіт/сек.
Сегмент кабелю, до якого підключається комп’ютер, називається по-іншому шиною, і без спеціального свого роду підсилювача – репітера, він не може мати довжину понад 500 м. При цьому 100 можливих підключень до кожного сегменту (крім п’ятого – крайнього) вміщують у собі не тільки підключення до комп’ютера або іншого периферійного пристрою, але і в рахунок йде сам репітер. Окремими перевагами такої мережі є висока стійкість до перешкод і її механічна міцність.
Мережа на основі 10BASE-2 Ethernet (кабелю RG-58 і РК-50) бере за основу провідник більш сучасного тонкого кабелю, а також містить менше компонентів мережі. Монтаж локальної мережі даної технології протікає простіше, але й характеристики у неї трохи нижче:
- максимальна довжина сегмента (кабелю без репітера) – 185 м;
- максимальна кількість сегментів (відрізків з репитерами) – 5 шт.;
- максимальна довжина мережі з усіма п’ятьма сегментами – 925 м;
- максимальна кількість підключень до кожного сегменту – 30 шт.;
- мінімальна відстань кабелю між двома з’єднаннями – 0,5 м;
- максимальна пропускна пакетна швидкість – 10 Мбіт/сек.
Як можна бачити за характеристиками, монтаж локальних комп’ютерних мереж для домашнього і дрібного офісного користування за даною технологією навіть вигідніше через менші мінімального відстань та вартість при абсолютно прийнятних характеристиках. Точно також, як і в 10BASE-5 Ethernet, тут сигнал передається на інший сегмент з допомогою репітера. При цьому, для підключення комп’ютера зовсім не потрібно якогось девайсу, крім мережевої плати з коаксіальним роз’ємом.
Монтаж локальних мереж топології «шина» технологією 10BASE-2 Ethernet
Для монтажу застосовуються спеціальні BNC – конектори (штекери, роз’єми). Вони можуть бути декількох різновидів, якщо дивитися за типом фіксації до кабелю: паяні, обпресувального типу і різьбові.
Найнадійніші вважаються обпресувальні, але їх монтаж проводиться із застосуванням спеціального обпресувального ключа і певних навичок, так ще для того, щоб провести монтаж локальної мережі своїми руками, краще вибрати штекери з різьбовим типом кріплення (BNC-F).
Такі штекери просто напросто накручуються на зовнішню ізоляцію кабелю. При цьому варто врахувати, що BNC-TER (термінатори) можуть призначатися для кабелів з опором 50 і 75 Ом, потрібно обов’язково вибирати 50-і Ом’ні, як і кабель.
Монтаж локально-обчислювальної мережі технологією 10BASE-2 Ethernet передбачає застосування таких елементів, з яких вона складається:
- кабель RG-58 або РК-50 (тонкий/«thick Ethernet»);
- BNC/BNC-F – конектори;
- BNC-T– конектори;
- BNC-TER (термінатори) із заземленням і без;
- BNC-I – (прохідний) коннектор;
- мережева плата 10BASE-2 Ethernet;
- допоміжні монтажні елементи.
Кабель RG-58 або РК-50 особливо сильно боїться перешкод, так що не варто його проводити поблизу з джерелами, які їх можуть спровокувати (побутова техніка, наприклад).
Поглянувши на схему монтажу, можна помітити особливість – цей кабель пролягає в поздовжньому напрямку, формуючи «шину» і робити від цієї шини якісь відгалуження категорично заборонено за нормами стандарту 10BASE-2 Ethernet.
При монтажі кабелю проводиться оцінка довжини від одного підключення до іншого, кабель розкроюють і такими відрізками прокладають відкритим або закритим способом, залишаючи вільною ту частину кабелю, до якої відбувається підключення BNC-T– коннектору.
BNC/BNC-F – коннектори (роз’єми) є елементами, якими відбувається окаймовка кабелю. Ними ж відбувається його підключення до інших конекторів – BNC-T, BNC-I, а також до мережевої карти.
З’єднання з іншими елементами є байонетним, тобто, шляхом прокручування роз’ємів «тато-мама»в певному напрямку, вони замикаються і фіксуються; при прокручуванні в протилежному напрямку – вони знову роз’єднуються.
Монтаж BNC – коннекторів на кінці відрізків кабелів – це другий етап, коли монтаж локальної мережі відбувається. При цьому якості з’єднання коннектора з кабелем потрібно приділяти особливу увагу, як показала практика – це і є саме слабке місце в 10BASE-2 Ethernet мережі.
BNC-T– коннектори є по суті трійниками, а також частиною шини. Вони слугують для переходу сигналу від однієї ділянки шини до іншої, при наявності відгалуження до роз’єму мережевої карти комп’ютера або іншого девайса. При цьому, важливо дотримувати правила підключення до мережевої плати: підключення проводиться безпосередньо відгалуженням коннектора до гнізда мережевої плати 10BASE-2 Ethernet.
Справа в тому, що підключати його до комп’ютера через кабель є грубою помилкою. Ще один нюанс при монтажі BNC-T– конекторів – вони повинні бути вільні, кабель не має бути під натяжкою і не створювати зусилля, яке б могло з часом розхитати гніздо плати.
BNC-TER (термінатори) – це також елементи шини, які завершують сегмент з обох країв, іншими словами – «заглушки». Вони монтуються на крайні BNC-T – коннектори і служать для захисту закінчення кабелю і правильного відображення сигналу. Без цих елементів мережа працювати не буде.
Важливо врахувати, що є BNC – термінатори з заземленням і без нього і монтаж локально-обчислювальної мережі повинен відбуватися із застосуванням їх обох. Як показано на схемі, якщо мережа має два і більше сегмента, сполучені ресиверами, то BNC-T– коннектори, якими здійснюється підключення до нього, повинні мати BNC – термінатори з заземленням. Якщо в мережі один сегмент шини, один з крайніх T– конекторів, до яких підключений комп’ютер або периферійний прилад, повинен також мати BNC – термінатор із заземленням.
BNC-I – коннектор, він же відомий як barrel – коннектор, застосовується для того, щоб виконати зрощення двох відрізків кабелю. Краще, звичайно, уникати подібного, але всяке буває, часом кабель закінчується посередині між місцями підключення, причому довжина кабелю велика, щоб просто викинути його. Для цього необхідний даний коннектор.
До BNC-I – конектору підключення кабелю проводиться штекерами BNC з обох сторін. Важливим є місце, на якому він розташований, адже це металева болванка, найбільш сприйнятлива до випромінювань і електричного струму.
Мережева плата 10BASE-2 Ethernet являє собою адаптер, до якого підключається BNC-T– коннектор. Вона монтується в PCI – слот комп’ютера, але є також карти, які призначені для монтажу в слот ISA. Він (ISA) – найбільш старий і повільний стандарт, який давно не застосовується в архітектурі материнських плат сучасних комп’ютерів, останні плати з наявністю слота ISA – плати під Intel Pentium 3.
Плати, з якими відбувається монтаж локальних комп’ютерних мереж, розроблені для стандарту 10BASE-2 Ethernet, підтримують швидкість передачі даних до 10 Мбіт/сек, але можуть мати додатковий роз’єм для підключення кабелю крученої пари зі швидкістю 100 Мбіт/сек. Що стосується монтажу плати, то вона повинна бути прикріплена до корпусу блоку спеціально передбаченим шурупом.
Допоміжні монтажні елементи – це, наприклад, металевий трос і кронштейни до нього – використовується для того, щоб протягнути кабель по повітрю. Для того, щоб пустити кабель під кутом 90 градусів – застосовують спеціальні кутові BNC – конектори, до яких підключають кабель з двох сторін за допомогою вищеописаних штекерів.
Захисні гофри і короби, в яких проводять кабель – теж віднесемо до допоміжних елементів мережі. Також не варто забувати про кріпильні скоби, кронштейни та дюбелі для монтажу голого кабеля, гофрованого кабелю або коробів для кабелю. Мають також місце за необхідності короби для мережевого обладнання – ресивера.
Монтаж локальних мереж топології «шина» технологією 10BASE-5 Ethernet
Дана технологія застосовує в якості провідника сигналів товсті коаксіальні кабелі – RG-11 і RG-8, і інші елементи мережі буде важливо підбирати під вибраний кабель. Справа в тому, що монтаж локальної мережі на кабель RG-11 має відбуватися з коннекторами і термінаторами, розрахованими на опір 75 Ом – цей же опір має сам кабель. У разі використання RG-8, елементи повинні бути розраховані на опір 50 Ом відповідно до даного кабелю.
Що стосується самих конекторів, то переважно використовуються різьбові типи кріплення до кабелю. Крім того, дана технологія має набагато меншу кількість таких сполук, і далі розглянемо «що куди чому і як».
Отже, для того, щоб побудувати мережу технології 10BASE-5 Ethernet, необхідні такі компоненти:
- кабель RG-11 або RG-8 (товстий «Ethernet»);
- кабель трансиверний з DIX-роз’єми на обох кінцях;
- BNC/BNC-F – конектори;
- трансивер 10BASE-5 Ethernet;
- BNC-TER (термінатори) із заземленням і без;
- BNC-I – (прохідний) коннектор;
- мережева плата 10BASE-5 Ethernet;
- допоміжні монтажні елементи.
Кабель RG-11 або RG-8, в залежності від того, який тип підключення має трансивер, може бути прокладений цілісною «шиною», або бути розрізаний в тих місцях, де будуть розташовуватися трансивери.
Важливо врахувати, що його не можна перегинати, в місцях вигину повинен бути плавний радіус, або ж бути застосовані спеціальні кутові BNC елементи.
Хоч кабель високоміцний і завадостійкий, його краще прокладати в місцях подалі від перешкод і таким чином, щоб він був нерухомим.
Можна застосовувати для його захисту гофротруби, але краще всього використовувати пластикові короби або ж скористатися відповідного призначення каналами в пластиковому плінтусі.
Кабель трансиверний являє собою гнучкий багатожильний кабель, діаметр якого дорівнює близько 1 см. Усередині нього міститься чотири екрановані виті пари, які задіяні в 15-і контактному роз’ємі DIX (тип «вилка»).
У разі якщо монтаж локальної обчислювальної мережі відбувається по технології 10BASE-5 Ethernet, цей кабель необхідний для передачі даних від «шини» (коаксіального кабелю) через трансивер до мережевої карти комп’ютера.
При цьому розрізняють «стандартний» кабель, довжина якого може досягати 50 м і 150 м і «офісний» кабель, який може мати довжину не більше 12,5 м.
BNC/BNC-F – коннектори, якими окаймовують обрізки кабелю, необхідні у великій кількості у тому випадку, якщо передбачається роз’ємне підключення до трансиверу.
Ще вони застосовуються у разі, якщо потрібно з’єднати два відрізки кабелю з BNC-I (прохідним) коннектором.
При монтажі екранну оплітку загортають на зовнішню ізоляцію і по ній вже накручують коннектор. Пресувальні коннектори приблизно за таким же принципом підключають.
Трансивер 10BASE-5 Ethernet є нічим іншим, як окремою частиною мережевого адаптера. В ньому відбуваються деякі операції по обробці отриманих даних (наприклад, відстеження колізій – зіткнення пакетів, що йдуть від і у комп’ютер) і прийом-передача інформації з кабелю на кабель. Як було сказано вище, він (трансивер) підключається до призначеної для цього мережевої плати за допомогою трансиверного кабелю з DIX-роз’ємом.
Від виду підключення трансивера до коаксіального кабелю (шини) залежить те, наскільки монтаж локальних комп’ютерних мереж буде трудомістким. Справа в тому, що існує два типи підключення: AMP, так званий «вампір» і звичайний, тип з’єднання рознімний. «Вампір» не вимагає розрізання кабелю, його укладають в спеціальний канал в корпус трансивера і потім закривають його кришкою, в результаті чого відбувається защемлення і прокол ізоляції кабелю голчастими контактами.
BNC-TER (термінатори) із заземленням і без, як і в попередньому стандарті, застосовуються як заглушки, тільки в даному випадку їх підключення відбувається не до Т-конектора, а до обрізку кабелю, що йде з крайнього трансивера, можливо через BNC-I – (прохідний) коннектор.
BNC-TER з заземленням також необхідний на обрізку кабелю одного з крайніх трансіверов шини, або трансивера, який з’єднує репітер з другим сегментом шини.
Мережева плата 10BASE-5 Ethernet призначена для передачі даних зі швидкістю 10 Мбіт/с і може бути комбінованою, тобто вміщувати не тільки 15-контактний DIX-роз’єм для трансивера, але і роз’єми для тонкого коаксіального кабелю і навіть для витої пари.
Це обладнання на сьогоднішній день дуже сильно застаріло, так що і трансивери і мережеві адаптери роздобути дуже непросто, хіба що на барахолці б/в. Крім того, більшість мережевих плат з DIX (він же AUI) роз’ємами, призначені для монтажу в слоти ISA, E-ISA а для PCI таких карт дуже мало.