Loading ...
25 551 
У сучасному міському будівництві найчастіше застосовуються технології монолітно-каркасного будівництва, суттю яких є зведення конструкцій будинків (в тому числі і перекриттів) шляхом заливання бетонної суміші в закріплену у заданому проектному положенні форму – опалубку.
Ця технологія застосовується, як кажуть, «часто-густо» в міських умовах і види бетонних перекриттів, як правило, є різновидами монолітних (ребристі, балкові і безбалочні) в залежності від навантажень, довжини прольоту та інших факторів.
Однак коли мова йде про заміське житлове будівництво, будь то будинок, котедж, дачний будинок для постійного проживання або простий садовий сезонний будинок – без різниці, існує безліч варіантів зведення. Відповідно, види і улаштування бетонного перекриття можуть бути реалізовані в кількох варіантах, а саме:
- монолітне перекриття;
- збірно-монолітне (часторебристе) перекриття;
- збірно-залізобетонне перекриття.
У даній статті ми розберемо саме види бетонних перекриттів, але бувають ще дерев’яні балкові перекриття, які користуються популярністю при будівництві невеликих будинків і перекриттів мансардних поверхів.
У всіх видів перекриттів є свої особливості, але різновиди бетонних перекриттів особливо відрізняються своєю міцністю, невеликою товщиною конструкції, довговічністю і легкістю в монтажі щодо людської сили. Розглянемо нижче кожний різновид перекриття з бетону докладніше.
Улаштування сучасних монолітних міжповерхових перекриттів житлових будинків
Класичне монолітне міжповерхове перекриття для житлового будинку являє собою цілісну, гладку плиту без улаштування пустот для полегшення (як у випадку збірно-ж/б), товщина якого коливається по будівельною нормативною документацєю в межах 5-20 см.
При цьому опалубки, на які заливають бетон, являють собою гладкі щити з ламінованого матеріалу або склопластику, які виставляються за спеціальним решетуванням з упором в стояки-держаки.
Коли мова йде про влаштування монолітного перекриття, то тут його можна розділити на балочне і безбалочне. Балка є ребром жорсткості плити і розташована посередині його, з розрахунком на зменшення моменту вигину.
Міжповерхові перекриття житлових будинків, як правило, є безбалочними, але якщо проліт досить широкий, то може бути виконана балка для підстраховки.
Існує багато варіантів, за якими виконується армування монолітної плити перекриття, при цьому добре використовувати арматуру класу А3 (гарячокатану сталеву). Діаметр арматурних штирів підбирають залежно від передбачуваних навантажень на плиту, він коливається в межах 8-14 мм.
Армування являє собою перев’язку арматурних стержнів у суцільну сітку з розмірами осередку 150х150 мм чи 200х200 мм, при цьому вона укладається в два шари. Перший – у нижній частині майбутньої плити, на відстані пару см від опалубки, другий ряд арматурної мережі – зверху так, щоб він був покритий пару см шаром бетону і товщина вписалася в загальну проектну.
Сучасна монолітна плита перекриття з улаштуванням утеплення може бути зроблена вже з шаром тепло/звукоізоляції.
Такі плитні утеплювачі як пінополістирол і мінеральна вата, пронизують металевими скобами, до верху укладають їх на виставлені щити.
Зверху встановлюють арматурний каркас, потім відбувається заливка монолітного перекриття, після демонтажу опалубки перекриття виходить вже утепленим.
Підсумок – економія часу і грошей на додаткові роботи по утепленню та клеючі матеріали. Однак, при цьому важливий нюанс – пінопласт не можна використовувати всередині будинку (для таких цілей є інші, йому подібні матеріали). Крім того, варто врахувати, що обробка плити даного улаштування відбувається особливими способами, відмінними від тих, які зазначені на типових технологічних картах.
Сучасне монолітне перекриття будинку з незнімною опалубкою, іншими словами – улаштування бетонного перекриття по профлисту, є досить популярним, така опалубка вигідніше, ніж шукати і брати в оренду спеціальні щити.
Самим примітивним прикладом незнімної опалубки може бути профільований лист (т. зв. «профнастил»), призначений для влаштування скатної покрівлі. Його монтують по тому ж решетуванню зі стояками, але після демонтажу підпірних конструкцій профлист виявляється міцно прикріпленим до плити.
Існують так звані «сендвіч-панелі», які являють собою шар теплоізоляційного матеріалу, з обох сторін покритого тим же самим металевим профлистом. Застосовувати такий матеріал в якості утеплювача – це як кажуть, «одним пострілом двох зайців», тобто утеплювач плюс незнімна опалубка. Крім того, на такі перекриття (за умови допустимих відхилень) можна ризикнути монтувати на саморізи по металу полегшені листи гіпсокартону, без каркаса.
Улаштування сучасних збірно-монолітних міжповерхових перекриттів житлових будинків
Раніше, до того, як з’явилися часторебристі збірно монолітні перекриття, даний вид представляв собою готові плити і елементи балок, ригелів заводського виробництва, які монтувалися в проектне положення і деякі їхні ділянки замонолічувались, тобто, бетонувались.
Збірно-монолітні елементи ригелів і балок представляли собою П-образні (перевернуті догори в проектному положенні) бетонні елементи із вбудованими всередину їх порожнини арматурними каркасами. На їх бетонні основи укладалися самі плити, після чого всередину заливали бетон (замонолічували). Так виходили збірно-монолітні перекриття.
Опорні вертикальні елементи (колони, що несуть простінки) для таких балок і ригелів також вироблялися на заводах і монтувалися в проектне положення.
Вони мали спеціальні арматурні випуски і ніші, в яких проводилося примикання ригеля зі зварюванням арматурних випусків і закладних деталей. Ці монолітні ділянки в збірних перекриттях також піддавалися замонолічуванню.
Ця технологія до цих пір застосовується в містобудуванні, однак набагато рідше, ніж технологія суцільного монолітно-каркасного будівництва. Основна перевага таких перекриттів – швидкість монтажу і мінімум (або взагалі відсутність) опалубних робіт і робіт з влаштування тимчасових опорних елементів, каркасів і обрешітки.
Крім того, плити, будучи заводського виробництва виробами, можуть мати арматурний каркас з попередньо напруженими стержнями робочої арматури, що покращує міцність, зменшує прогин самої плити. Такі плити також є легкими по причині того, що мають порожнини в своїй конструкції, а також можуть бути виконані в процесі виробництва порожнини для проведення інженерних комунікацій.
Сучасні збірно-блокові плити перекриття – це сучасний, найбільш поширений в заміському будівництві вид перекриттів. Інакше вони називаються, як збірно монолітні перекриття з газобетону і складаються з основ для балок (ребер) з вбудованими арматурними каркасами, і самих блоків, які укладають на них.
Блоки представлені як вироби з газобетону з великими пустотами всередині, що робить їх дуже легкими матеріалами.
Основи ребер укладаються на опорні конструкції (стіни) з вказаним в залежності від ширини блоку кроком.
Коли основи ребер виставлені і за них зібрані блоки, залишається тільки залити бетоном ділянки поздовжніх порожнин, що утворилися, в яких знаходиться арматурний каркас.
Так як блоки самі по собі не мають високої міцності, то по всьому перекриттю встановлюють сітчастий каркас і разом з замонолічуванням ділянок ребер, роблять повну заливку зміцнюючого шару бетонної стяжки.
Таким чином, виходить досить міцне, а головне – швидке в монтажі міжповерхове часторебристе перекриття, також при цьому практично виключені опалубні роботи.
Улаштування сучасних збірно-залізобетонних міжповерхових перекриттів житлових будинків
Ще в радянські часи збірні залізобетонні перекриття практикувалися у всю: заводи, адміністративні підприємства та житлові будинки – в більшості все будувалося зі збірного залізобетону, найяскравіший приклад – радянські «Хрущовки», які росли, як гриби.
Однак на сьогодні вони застосовуються дуже рідко, так як їх вартість виробництва і транспортування велика. Крім того, для їх монтажу обов’язково необхідна дорога будівельна техніка – підйомний кран.
Що раніше, що зараз – улаштування залізобетонної плити не змінилося і вони досі виробляються за радянським СНИП’ами (будівельними нормами і правилами). В основі армування лежать попередньо напружені поздовжньо укладені між пустотами ребристі арматурні стрижні, які забезпечують міцність, розтяг, вигин плити відповідно. Торці плити рівно зрізані, а бічні грані виконані так, щоб при стикуванні їх вийшов широкий шов (в який заливають бетон), що звужується до низу.
Якщо мова йде про заміське будівництво зі зведенням стін з цегли або блокових матеріалів, монтаж залізобетонних плит перекриття виконується на спеціально підготовлену верхню частину стіни, яка завершує поверх.
У випадку з цегляною стіною, проводиться вирівнююча бетонна подушка, на яку практично сухий цементний розчин укладається плита.
Якщо ж мова йде про укладання такої плити на несучу стіну з блочного матеріалу (піноблок, газоблок, шлакоблок, ракушняк), то раніше на закінчення стіни роблять улаштування бетонного армованого поясу.
При зведенні промислових споруд (рідкісні випадках і при зведенні житлових), монтаж збірних залізобетонних плит перекриття проводиться на спеціальні опори – ригеля. При цьому самі ригеля укладаються на консолі колон – спеціальні виступи на них, з подальшим зварним з’єднанням закладних деталей. Всі елементи такого перекриття, на відміну від збірно-монолітного, є вже готовими і не вимагають додаткових робіт з бетонування, хіба що мають місце роботи по замонолічуванню швів стиків плит.
Монтаж перекриттів – це справа дуже трудомістка, проте, цим все не закінчується, адже потрібно ще провести чорнове і чистове вирівнювання поверхні перекриттів. Це теж процес дуже різноманітний, в цьому допоможе «Улаштування бетонних підлог житлових приміщень» – стаття про те, як зробити оздоблення перекриттям або по грунту тим або іншим способом, з утепленням або без нього.
Залишити відповідь