Loading ...
6 035 
Одним з популярних сьогодні способів оздоблення інтер’єру декоративним каменем, є облицювання гіпсовою імітацією.
Вся принадність укладання гіпсової імітації природного каменя полягає в тому, що практично немає обмежень за типом поверхонь і застосовуванням видів клеїв.
Це пов’язано з універсальністю матеріалу виробу, а також його фізичними властивостями – легкістю, пористістю, а відповідно, і кращим зчепленням (професійно кажучи – адгезію) з поверхнею, що облицьовується.
При цьому матеріал залишається екологічно чистим і довговічним при правильній експлуатації. Звичайно, довговічність і надійність, яку демонструє оздоблення гіпсовою плиткою, значно поступається таким з натурального каменю, але з урахуванням вищеописаних переваг, а також доданих до них дешевизні і легкості в обробці/укладання, матеріал зайняв свою нішу на ринку оздоблювальних матеріалів і виробів.
З недоліків можна виділити відносну нестабільність, складність у експлуатації, а також низьку ударостійкість, стійкість до стирання і вологісним навантаженням. Що стосується крихкості, то вона може бути не настільки низька, якщо виробник вводить до складу спеціальні модифікатори, міцні кам’яні наповнювачі та армувальні добавки.
Складний догляд і експлуатація пов’язані з тим, що гіпсова плитка за всіма можливими технологіями покривається найтоншим шаром фарби на водній основі, тому змити потрапивший на неї бруд без ушкодження фарбового шару буде дуже складно. Інші «недуги», як легко розколоти, подряпати і протерти, також залежать від якості і модифікації гіпсового розчину, з якого виробляють продукцію.
Підготовка поверхні під обробку гіпсовою інтер’єрноюплиткою
Поверхні для облицювання гіпсової плиткою підходять практично всі: бетонні плити, оштукатурені цементними, вапняно-цементними, вапняними, вапняно-гіпсовими та гіпсовими штукатурками, а також рівно викладені поверхні з блокових матеріалів.
Підходить цей облицювальний матеріал і у випадку з такими специфічними поверхнями, як глиносолом’яна «мазанка», а також дерево. Але головне, щоб поверхня була стабільна, тобто без перепадів температур, опадів, вібрацій, розтріскувань і т. д.
Дуже важливо у випадку з облицюванням гіпсовою плиткою прибрати зайве водопоглинання поверхні, адже якщо поверхня буде вбирати, плюс сама плитка вбирає, то вся вода з клейового розчину просто зникне, і він перетвориться на труху, не встигнувши забезпечити міцне зчеплення виробу з поверхнею. Особливо це стосується блочних поверхонь з черепашнику, піноблоку, газоблоку, шлакоблоку і нової червоної цегли. Можуть застосовуватися різні заходи по зволоженню поверхонь, але за сучасною технологією передбачається обробка акриловою грунтовкою глибокого проникнення один або два рази.
Крім того, найголовніша вимога до поверхонь – це рівність за рівнем і площиною, так як гіпсова плитка для внутрішнього оздоблення укладається виключно на тонкий шар, як ще це називається «під гребінку».
Таким чином, не вдасться вирівняти можливу кривизну поверхонь за рахунок товщини клейового шару, як при облицюванні натуральним каменем, наприклад, або ж керамічною, кахельною плиткою.
Саме для цього проводиться або обштукатурювання або часткове вирівнювання сучасними розчинами з сухих будівельних сумішей – на цементній або гіпсовій основі – не важливо.
Ясна річ, що поверхня насамперед, ще до грунтовки, і при необхідності – вирівнюванні, повинна бути очищена від старої обробки, і різних забруднень. Брудні плями, цвіль і грибки, які в’їлися, необхідно зішкребти шпателем або шкребком. Після, додатково обробити спеціальною бактерицидною грунтовкою. Пил змести віником, а ще краще – пропилососити.
Підготовка гіпсової інтер’єрної плитки
Перше, що варто зробити – це оглянути вироби на предмет задирок та нерівностей зворотньої (клейової) поверхні, видалити їх краще всього за допомогою фрезерного напилка, але можна скористатися і звичайним ножем.
Справа в тому, що при виробництві, а конкретніше – литті гіпсових імітацій каменю, розчин виливається з площини форми, і таким чином, виходять дефекти торцевих частин виробів – задирки. Ще виникають горби та інші нерівності на зворотній поверхні.
Крім того, є виробники, які «женуть» відвертий брак: кутові плитки на 2 мм у висоту більше, ніж площинні, і тому їх необхідно підрізати, знімаючи надлишок акуратно за допомогою електричного плиткоріза.
Також застосовується групування і попередній набір на підлозі 1-2-х м2, якщо буде відбуватися оздоблення гіпсовою плиткою під камінь: це робиться для того, щоб підібрати найбільш вдале поєднання візерунків і виявити можливі дефекти діагональних/габаритних розмірів плиток.
Перед укладанням обробленої плитки, її необхідно очистити від пилу, виворітну сторону можна занурити у воду, тим самим позбутися від залишків пилоподібних частинок і прибрати зайве водопоглинання.
Але тут потрібно бути обережним і враховувати ту суміш, на яку збирається проводиться укладання: якщо це полімерний неводний клей, «рідкі цвяхи», момент та інші подібні неводні суміші, вироби і поверхня при укладанні повинні бути максимально сухими.
Вибір клейового складу для оздоблення гіпсовою інтер’єрної плиткою
Як було сказано на початку, самі гіпсові вироби з декоративного каменю призначені для облицювання будь-яких поверхонь, але при цьому потрібно правильно підібрати клейову суміш. Головне правило, що пред’являється до поверхонь – це стабільність (відсутність вібраційних, деформаційних, температурних і волого-повітряних впливів), відповідно, клей береться для стабільних поверхонь. Крім того, в залежності від розмірів виробу, підбирається «первинний» або «посилений» клей (див. статтю «Види сучасних клейових сумішей для облицювання плиткою і каменем»).
Важливо врахувати і в’яжучий компонент, на основі якого клейовий склад виконаний.
Універсальними клеями вважаються склади на основі синтетичних смол, що продаються в готовому рідкому/пастоподібному вигляді. Хороше зчеплення мають клеї на гіпсовій основі.
Цементні сухі клейові суміші призначені в основному для облицювання по бетонних основах, цементних та цементно-вапняних штукатурках.
Більше того, вважається що «гіпс з цементом не в’яжеться», тобто, гіпсова плитка по технології не вкладається на цементний клей, але на практиці ніяких казусів не спостерігається, адже в сучасних клеях крім цементу, є полімерні в’яжучі і пластифікатори, які покращують властивості зчеплення з гіпсом.
І обов’язково дізнатися перед покупкою, для виробів з яким відсотком водопоглинання клей призначений: більшість сумішей розраховані для роботи з керамічною кахельною плиткою, що має водопоглинання 1%. Вони не підходять, так як гіпсова плитка під камінь для внутрішнього оздоблення має водопоглинання 4% і більш, і водоутримуючі пластифікатори, що містяться в складі такого клею, не впораються, у результаті чого клей пересохне, не встигнувши схопитися.
Для таких випадків плитка змочується водою, а поверхня стіни ретельно грунтується два рази, це дає невеликий шанс на вдале облицювання, але знову-таки цей метод є «народним» і ніяких гарантій від технологів не буде.
Основні ази оздоблення гіпсовою інтер’єрною плиткою
Першою справою про інструменти, які повинні бути «на озброєнні»: кельма, гладилка, гребінчастий шпатель (розмір гребеня по габаритах плитки, див. статтю «Укладання плитки під гребінку»), міксер, рівень, фрезерний напилок, олівець, рулетка. Загалом, стандартний набір за винятком фрезерного напилка, яким готують плитку з гіпсу, усуваючи залишений виробником виробничий дефект, якого не спостерігається на кахельній та іншого виду плитці.
Плитка укладається рядами, при цьому середину не обов’язково розмічати, якщо мова йде про гіпсовоу імітацію природного «рваного каменя», а от якщо проводиться оздоблення гіпсовою плиткою під цеглу, то симетрія необхідна.
Для цього і розмічають центр стіни і від нього «танцюють» в обидві сторони. Для контролю прямолінійності кромок рядів вже сьогодні практично не застосовують спиртовий рівень-лінійку, мітки водного рівня і натягнутий шнур: це виконується лазерним рівнем, який проектує на стіну лазером лінію.
І на відміну від облицювання кахлем або керамогранітом, гіпсову плитку вкрай бажано захистити шаром ЛКМ (лакофарбового матеріалу), в даному випадку користуються акриловим, або яким-небудь іншим лаком, але обов’язково на водній основі. Наносити його вкрай проблематично, тому при великих обсягах користуються фарборозпилювачем.
Спасибо за информацию, надеюсь пригодится, если решимся использовать в интерьере такую плитку.