Loading ...
43 229 
В порівнянні з сучасними і традиційними видами залізобетонних, монолітних і збірно-монолітних перекриттів, перекриття з дерева мають ряд переваг, які варто розглянути.
Перше – це легка вага: дерево, з якого виробляють балки, дошки і щити фанери, має меншу щільність, але при цьому витримує величезні навантаження (житлових будинків). У зв’язку з цим йде економія на всьому будівництві в цілому, так як стіни можна взяти меншої товщини, а фундамент – глибини закладання (якщо тип грунту дозволяє).
Далі – легкість в монтажі: дерев’яні перекриття виробляються (точніше сказати – збираються) бригадою плотніков без застосування громіздких машин і механізмів. Іноді вдається непогано заощадити на матеріалах і оплати праці.
Конструктивні особливості перекриттів з дерева такі, що дають можливість застосовувати велику кількість тепло/звукоізоляційних матеріалів. Крім того, готове перекриття легше піддається обробці (на стелю легко шити гіпсокартон, підлога не вимагає вирівнювання цементно-піщаною стяжкою).
Вище наведена таблиця переваг, якими володіє дерев’яне перекриття будинку в порівнянні з бетонним перекриттям. Таким чином, наведені нижче види дерев’яних перекриттів програють лише в навантаженнях, що робить їх застосування доцільне в будівництві житлових, особливо приватних заміських будинках, що зводяться з цегли, піноблоку, дерева.
Види дерев’яних перекриттів будинків
У залежності від об’ємно-планувального рішення будинку, тобто, наявності/відсутності в ньому підвалу, опалювальних поверхів та їх кількості, застосовують різного призначення види дерев’яних перекриттів: цокольні, міжповерхові/мансардні вікна, горищні.
Розрізняються дерев’яні перекриття по конструкції у зв’язку з волого-температурним режимом площ, які вони поділяють на поверхи.
Якщо наступний поверх (або підпокрівельний простір) планується відвести під житловий, як і попередній, то перекривають його міжповерховими перекриттями.
Перекриття 1-го поверху, якщо під ним розташований цокольний поверх або підвал – це дерев’яне перекриття підвалу, іменоване також як цокольне.
У зв’язку з різницею температур і вологістю приміщень, в конструкцію входять шари паробар’єра, тепловідзеркалюючої плівки і посилений теплоізоляційний прошарок.
Якщо ж поверх стоїть на грунті, то виконується улаштування дерев’яної підлоги по опорах «п’єдесталах», або ж по лагах, покладених на бетонну подушку.
Перекриття житлових поверхів і мансарди має більш просту конструкцію порівняно з усіма іншими, так як в товщині конструкції (що іменується як «пиріг»), немає необхідності застосовувати прошарку спеціальних ізоляційних матеріалів (гідроізол, тепловідзеркалювальна фольга та ін); дерев’яні елементи, які не потребують обробки спеціальними гідроізоляційними просоченнями.
Перекриття останнього поверху іменується як дерев’яне горищне перекриття у разі, якщо підпокрівельний простір не облаштовано для житла.
Улаштування його «пирога» вміщує в собі різні плівкові матеріали і посилений прошарок теплоізоляції подібно цокольному перекриттю.
Однак тут більш високі температури впливають знизу, а низькі – зверху.
Тому матеріали розташовані в іншому порядку, ніж у перекриття цокольного поверху. А якщо скатної покрівлі не планується, то перекривають останній поверх плитою покриття, розрахованою на високі кліматичні навантаження (з дерева не виготовляється).
Конструкція дерев’яних перекриттів будинків
«Начинка» пирога (міжбалочного простору) дерев’яного перекриття відноситься до улаштування перекриття, однак, від довжини перекриття і вимог до навантажень на нього, залежить найважливіше – конструкція, крок і розташування несучих елементів, ребер жорсткості.
| Конструкція перекриття | Допустимий проліт перекриття |
| Перекриття на дерев’яних балках, колодах | Норма – 6 м, максимальний – 15 |
| Перекриття на дерев’яних ребрах | Норма – 5 м, двотаврові, деревно-металеві ребра – до 12 м |
| Перекриття на балочно-ребристих конструкціях | До 15 м |
Застосовуються різні дощаті і щитові настили, з різною кількістю шарів, спеціальні монтажні елементи, а також додаткові ребра жорсткості при необхідності. Проводиться додаткова обробка пиломатеріалів, їх зрощення і укорочення, і т. д. Розглянемо, які бувають види дерев’яних перекриттів по конструкції:
- балкові перекриття;
- ребристі перекриття;
- балочно-ребристі перекриття.
Їх відрізняють такі характеристики, як максимальна довжина прольоту і допустиме проектне навантаження. Як не дивно, але цокольне, горищне і міжповерхове перекриття по дерев’яних балках, технологія якого існує багато років, вважається досі найбільш надійним і довговічним. Однак, і вартість матеріалів для балочного перекриття найвища.
Перекриття по дерев’яних балках або колодах
Перекриття по балках або колодах – це найдавніший, традиційний вигляд дерев’яних перекриттів, в якому раніше в якості несучих жорсткість елементів застосовувалися балки прямокутної або квадратної форми з цільної деревини, укладені з кроком в 60-150 см. Такі перекриття по дерев’яних балках або колодах влаштовуються на кам’яних або дерев’яних стінах.
Сучасні ж дерев’яні перекриття виконуються по балках, виготовлених з клеєної дощатої і клеєної деревини. Прямокутного перерізу вони бувають суцільними і порожнистими (коробчатими;), можуть мати також бревенчатий (круглий/овальний) переріз або складний двотавровий переріз.
Спряження балки зі стіною також виглядає по-різному, в залежності від конструктиву стіни. Якщо в ній немає відповідних технологічних отворів, то для обпирання балки на дерев’яну стіну пробиваються гнізда на глибину не менше ніж 150 мм, найчастіше – на 2/3 товщини стіни. Кожну 3-ю балку фіксують до стіни анкерним кріпленням.
Якщо ж є бетонний пояс обв’язки, то до нього за допомогою спеціальних скоб, кронштейнів, анкерів здійснюється кріплення балки. Зроблені з колод стіни також пов’язують з балками за допомогою скоб на потужних гвинтових кріпленнях.
Самій балці обрізають торець під 60 градусів, обробляють гідроізоляційної мастикою і обгортають гідроізолюючим рулонним матеріалом на глибину залягання в стіні плюс 10 см. Вільний простір в гнізді закладають мінераловатним утеплювачем.
Перекриття по дерев’яних ребрах
В якості ребер жорсткості застосовуються дошки товщиною 4-5 см і висотою 20-28 см. Сучасна конструкція дерев’яного перекриття легко ребристого типу вміщує в собі настил, який укладається на ребра, що йдуть з кроком до 60 см (30-60). Ребрами вважаються прямокутного перерізу вироби з цільної або клеєної деревини (двотаврового перерізу – це вже балки), а також з комбінованих дерев’яно-металевих Т-образних конструкцій.
Для додаткової жорсткості конструкції, ребра між собою мають перев’язку, яка виконується стяжками-плетіннями зі сталевої стрічки, або дерев’яними дошками-перемичками. Ці елементи йдуть з кроком, рівним кроку самих ребер (30-60 см) з кріпленнями, що виконуються цвяхами, саморізами або кріпильними сталевими елементами (при дерев’яних перев’язках).
Ребриста конструкція розрахована на проліт максимум 5 м шириною. Найбільш доцільним вважається виконувати такі перекриття в будинках, що зводяться за технологією деревно-каркасного будівництва.
З’єднання ребра зі стіною, якщо це цокольні, сходові і міжповерхові перекриття в дерев’яному будинку, виконаному за дерев’яно-каркасною технологію, відбувається на верхню обв’язку рами каркаса стіни. При цьому ребра укладаються по осі вертикальних стійок, кріплення до нижньої обв’язки проводиться сталевими куточками.
У випадку зі стінами з колод, виконується аналогічно балочним/бревенчастим конструкціям, тобто на сталеві монтажні скоби, прикріплені до колоди потужними різьбовими кріпленнями.
З кам’яними стінами пару ребер проводиться аналогічно як у випадку з балками/колодами. Однак у будинках з капітальними (кам’яними, блоковими і колод) стінами більш доцільно виконувати балочно-ребристі конструкції, про яких піде мова далі.
Перекриття по балочно-ребристим конструкціям
Балочно-ребриста конструкція, на якій укладено дерев’яне міжповерхове перекриття, забезпечує довжину прольоту до 15 м, як у перекриття по балках. При цьому балки, розташовані в конструкції з великим кроком, а між ними встановлюються перпендикулярно ребра. Сполучення з балками проводиться металевими хомутами, монтажними скобами з потужними кріпильними різьбовими елементами.
Спряження балки зі стіною проводиться, як і в балочному перекритті, з тими ж різновидами стін (кам’яними, блоковими, з колод). Для деревно-каркасних несучих стін підходить конструкція ребристого перекриття з причини більш рівномірного розподілу навантаження і легкості самої конструкції.
Завдяки такій системі розташування балок і ребер жорсткості, дерев’яне перекриття між поверхами (та й цокольне, і горищне) здається привабливим з точки зору економії матеріалів. Витрата дерев’яних елементів дещо менше, ніж у балочному перекритті практично з тією ж несучою здатністю.
Проте йде дуже великий витрата праці та матеріалу монтажних елементів, якими сполучаються балки і ребра. Тому, навряд чи вдасться заощадити на матеріалі, а на роботі вже тим паче.
Улаштування сучасних дерев’яних перекриттів будинків
Сучасні дерев’яні перекриття відрізняються не тільки конструктивно, розташуванням несучих балок, ребер, типами кріпильних деталей. Оновлені норми і вимоги до теплоізоляції, звукоізоляції і інших характеристик, сьогодні досягаються застосуванням нових матеріалів, які утворюють улаштування дерев’яних перекриттів у будинках житлового призначення.
Так, наприклад, нові скловолокнисті тепло/звукоізолятори перевершують старий добрий керамзит за коефіцієнтами збереження тепла і звуку в рази. Застосовуються сучасні полімерні рулонні матеріали, які запобігають появі конденсату у зв’язку з різницею температур. Різні матеріали та їх кількість застосовуються для того чи іншого перекриття:
- цокольного (1-го поверху);
- міжповерхового/мансардного;
- горищного.
Спеціально розроблені препарати у вигляді просочень (грунтовок) для деревини дозволяють на довгі роки захистити несучі елементи перекриття від псування різними біологічними і фізико-хімічними факторами (терміти, грибок, волога, пожежа і тощо). Тому розглянемо далі в подробицях улаштування основних видів дерев’яних перекриттів.
Улаштування дерев’яного перекриття цокольного (1-го) поверху
Варто зауважити, що підвальні приміщення можуть бути облаштовані, тобто, мати температуру і вологість в приміщеннях житлового першого поверху. В такому випадку, буває, споруджують дерев’яне перекриття, улаштування якого нічим не відрізняється від міжповерхового.
Однак, облаштований підвал не всім на руку (якщо планується льох в підвалі) і по кишені, адже опалення коштує дорого. Тоді виконується перекриття, улаштування якого показано нижче на малюнку.
Улаштування балочного дерев’яного перекриття першого поверху вміщує в собі шар чорнового дощатого настилу, який укладають на так звані «черепні» бруски. Це вироби з деревини прямокутного перерізу (40х40, 50х50 мм), які прикріплюють до бічних сторін бруска урівень до нижньої сторони на саморізи або цвяхи.
Простір між балками прийнято заповнювати теплоізоляційним матеріалом, раніше це був керамзит і деревна стружка, зараз утеплення дерев’яного перекриття проводиться більш ефективними матеріалами – екструдованим пінопластом, рулонною або плитною скловатою. Чим більший шар теплоізолятора – тим краще; вважається, що 10 см сучасного матеріалу цілком достатньо.
Зверху розташовують шар рулонного пароізоляційного матеріалу (як правило, полімерної плівки). Далі розташовуються лаги (при великому кроці балок) і настил з дощок чи листів фанери, ДСП і фінішне покриття (так звану «чисту підлогу»).
Улаштування ребристого дерев’яного перекриття першого поверху відрізняється від балочного. Для початку можна побачити, що відсутій дощатий настил з черепними брусками, але є так звана «чорна стеля», яка раніше виконувалася з дощок, тепер частіше застосовують листи фанери, ДСП, ДВП. Їх кріплять саморізами до ребер з кроком близько 15 см.
Теплоізоляція, вона ж і звукоізоляція дерев’яного перекриття, розташована в міжреберному просторі, максимально щільно до ребер і інших елементів жорсткості, що проходять поперек ребер. Іноді для герметизації зазорів (при використанні плитного ізолятора), вони заповнюються монтажною піною.
Пароізоляційна плівка укладається наверх, після чого робиться обшивка ДСП, ДВП або фанерою в 1-2 шари, або ж застосовується дощатий настил.
Улаштування балочно-ребристого дерев’яного перекриття першого поверху аналогічно попередньому. Важливо зауважити, що чорнову стелю раніше виконували для поліпшення тепло/звукоізоляції, а також можливості наповнити простір сипучими і важкими теплоізоляційними матеріалами. Зараз же деякі майстри чорнову стелю не виконують, а утеплювач укладають на підшитий заздалегідь гіпсокартон, що за технологією не є правильним.
Улаштування дерев’яного міжповерхового перекриття
У міжповерхових дерев’яних перекриттях найцінніша якість – це звукоізоляція, яка забезпечує затишок і комфорт для мешканців. Для набуття цієї якості можуть застосовуватися різноманітні улаштування «пирога» перекриття. Максимальні комплектації, в яких може бути виконано дерев’яне перекриття між поверхами, містять безліч шарів різних матеріалів, але якщо бюджет обмежений, то доводиться щось виключати в цілях економії коштів.
Так, якщо зони, розташовані на прилеглих поверхах будуть мати приблизну однакову температуру і вологість, пароізоляційних прошарків багато не укладають. Додаткова обробка дерева просоченнями від вологи, мікроорганізмів і шкідників також може видатися зайвою. Розглянемо кілька варіантів улаштування перекриття з дерева.
Улаштування балочного дерев’яного перекриття між поверхами найчастіше вміщує в собі решетування з лад, за яким виконується чорну підлогу листами ДВП, ДСП, фанери. Це пов’язано з досить великим кроком балок (дошки або листи від такого кроку лопнуть) або необхідністю вирівняти балки.
При цьому найкраще улаштування міжповерхового перекриття: між лагами і балками, а також чорновою і чистовою підлогою часто застосовується гумово-пробкова підкладка, яка поглинає шум та вібрацію від ходьби. Якщо плити укладаються на підлогу в два шари, між ними також може застосовуватися даний прошарок.
При наявності лад, може бути присутнім другий шар звукоізоляції, розташований між ними. В якості звукоізоляції між чорновою і чистовою підлогою може також знаходитися звукоізоляційний прошарок у вигляді 2-5 мм листів коркового дерева.
Улаштування ребристого дерев’яного перекриття між поверхами дещо простіше: лаги не потрібні, так як ребра розташовані з невеликим кроком. На чорнову стелю виконується решетування з дерев’яного або металевого оцинкованого каркаса, після чого обшивають листами гіпсокартону.
З власного досвіду можна сказати, що у випадку з дерев’яними перекриттями, краще застосовувати та дерев’яну обрешітку під гіпсокартон, так як метал може дзвеніти при передачі вібрацій від ходьби через дерево, а також його деформації.
Улаштування балочно-ребристого дерев’яного перекриття між поверхами також не вимагає наявність лад і виглядає подібно ребристому дерев’яного перекриття.
Улаштування горищного дерев’яного перекриття
Тут варто зауважити, що часто припускаються помилки ті, хто виконує дерев’яні перекриття своїми руками, причому грубої помилки. Так, у них розташування пароізоляційного шару нічим не відрізняється від такого в цокольному дерев’яному перекритті. Правильне розташування – знизу, на накаті (в балочному перекритті), або ж притиснутим стельовими латами до ребер (в балочно-ребристому і ребристому перекритті).
Зверху іноді укладають шар гідроізоляції, щоб перестрахуватися від попадання води при течі з покрівельного покриття. Руберойд застосовувати не можна, так як він канцерогенний, тому застосовують рулонні полімерні матеріали. Крім того, самі несучі елементи (балки/ребра) обробляються сучасними просоченнями, що перешкоджають виникненню грибка, гниття і т. д.
У даній статті ми розглянули улаштування самого дерев’яного перекриття, а те, що стосується лад, чорної і чистої – це вже улаштування дерев’яної підлоги по перекриттю. Проте, левову частку з того, як зробити дерев’яне перекриття, сподіваємося, розкрив Вам зміст даної статті.
Залишити відповідь